Уникнення як механізм подолання стресу

Sergiy Danylov, Ph.D. in Neuroscience 19 Січня, 2023
Anima-img

“Automat” by Edward Hopper, 1927.

 Чи знайоме вам відчуття, коли у життя ніби все добре але звідкись беруться безпричинна тривога, неприємні думки та пригнічений стан? Можливо, іноді ви  відчуваєте виснаження через неможливість контролювати поганий настрій? Якщо вам знайомі такі відчуття, це може свідчити про наявність уникнення як захисного механізму подолання стресу. 

Вплив уникнення на психологічний комфорт та розвиток

Уникнення – це схильність несвідомо ігнорувати те, що приносить емоційний дискомфорт. Якщо на роботі є колега, який постійно критикує, ви скоріше будете намагатися не перебувати в тій частині офісу, де він зазвичай працює. Якщо ви не розумієте, що саме критика колеги є причиною негативних почуттів, ви можете пояснювати, що не хочете працювати в іншій частині приміщення через недостатнє освітлення або менш зручні стільці. Звісно, це все може бути так. І намагатись не взаємодіяти з тим, хто або що нам не подобається, є природною та необхідною реакцією. Проблеми можуть виникати тоді, коли ви не можете зрозуміти, що саме є причиною незручностей та тривоги. В такому випадку ви можете говорити собі, що все гаразд, проте ваша психічна енергія буде витрачатись на постійні спроби втекти від невідомої небезпеки або ж на вдавання, що її не існує.

Зосередження на одному стимулі може бути формою уникнення. Як правило, люди з уникненням зосереджують свою увагу на чомусь одному (думці, проблемі, особі, сфері життя), щоб заблокувати інші думки чи почуття, які приносять  страждання. Це може бути корисним тоді, коли нам потрібно подолати труднощі, але з часом уникнення може призвести до пригніченості чи підсилити тривожність. Це пояснюється тим, що дискомфортні почуття все ще перебувають у підсвідомості. Також у такому стані може прослідковуватись невпинне обмірковування того, як контролювати ситуацію, щоб не зустрітись з джерелом страху.

Звісно, уникнення може сприяти зниженню нашої тривожності та допомогти убезпечити себе від негараздів. Проте люди, у яких надмірно виражений цей захисний механізм, схильні не цікавитись чимось новим і, як результат, втрачати можливості. Наприклад, ви відхиляєте запрошення на вечірку, бо боїтеся знайомитися з людьми, і в той самий час втрачаєте шанс знайти нових друзів.

Як ми бачимо світ через призму уникнення

Під час вираженого уникнення ми можемо суттєво менше приділяти увагу новій інформації, що нагадує про потенційну загрозу.

В Anima ми використовуємо образи, що можуть викликати помірну тривогу у більшості людей. У звичних умовах ми також ознайомлюємось із  небезпечними ситуаціями, щоб оцінити потенційні загрози та вигоди з усієї інформації, яку ми бачимо. Проте під час уникнення, навіть при найменшій ознаці загрози, людина перестає вивчати щось нове.

Усвідомте та подолайте дискомфорт від уникнення

Перший крок до припинення поведінки уникнення — усвідомити її наявність. Це може бути складно, оскільки цей процес відбувається на підсвідомому рівні. Наступний крок — з’ясувати, чого саме ви уникаєте. Можливо, вам доведеться протягом певного часу постаратись зрозуміти причини неприємних емоції.

Отож, коли ви  з’ясували, чого саме уникаєте, настав час навчитися боротися із цим. Це другий крок. Спершу все може здаватися просто, однак можуть виникнути труднощі, якщо поведінка уникнення працювала на вас раніше. Коли в житті щось йде не так, ми схильні зосереджуватися на виправленні невдачі, а не шукати причину проблеми. 

Третій крок –  знайти спосіб уникнути проблем, але при цьому не створити додаткових . Якщо ви уникаєте, тому що не хочете мати справу зі складними речами, то вам все одно доведеться навчитися це робити. Якщо ж ви уникаєте, тому що це надто складно, то спробуйте знайти когось, хто може допомогти.

Джерела

  1. Schneier, F. R., Rodebaugh, T. L., Blanco, C., Lewin, H., & Liebowitz, M. R. (2011). Fear and avoidance of eye contact in social anxiety disorder. Comprehensive psychiatry, 52(1), 81-87.
    https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0010440X10000398
  2. Roth, S., & Cohen, L. J. (1986). Approach, avoidance, and coping with stress. American psychologist, 41(7), 813.
    https://psycnet.apa.org/record/1986-27206-001
  3. Howell, A. N., Zibulsky, D. A., Srivastav, A., & Weeks, J. W. (2016). Relations among social anxiety, eye contact avoidance, state anxiety, and perception of interaction performance during a live conversation. Cognitive behaviour therapy, 45(2), 111-122.
    https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/16506073.2015.1111932
  4. Blalock, J. A., & Joiner, T. E. (2000). Interaction of cognitive avoidance coping and stress in predicting depression/anxiety. Cognitive therapy and research, 24(1), 47-65.
    https://link.springer.com/article/10.1023/A:1005450908245