Girl Interrupted at Her Music by Vermeer, 1658
У нашому житті ми постійно маємо справу з великим обсягом інформації: навіть для здійснення банальних повсякденних дій, таких, як підбір одягу чи приготування їжі, ми повинні обробляти велику кількість даних. Можливості нашого мозку обмежені: ми не можемо докладно обробляти всю інформацію, що надходить до наших органів чуття. Через це мозок мусить вибирати, яку інформацію обробляти першочергово, відкидаючи те, що вважається менш важливим.
Подумайте, чи звертаєте ви особливу увагу на відтінок і форму хмар чи одяг випадкових перехожих, коли прогулюєтесь з друзями парком? Та ні, хоч ви матимете доступ до цієї інформації, але ваш мозок, ймовірно, “відфільтрує” її, оскільки вона не важлива для даної конкретної ситуації.
Більшість з того, що привертає нашу увагу, становить для нас цінність, частіше за все еволюційну. Так, на вулиці ви швидше звернете увагу на людину, яка яскраво одягнута або чия поведінка викликає у вас яскраві емоції. Наприклад, дитину, яка плаче, або когось, хто грає на музичному інструменті посеред вулиці, ніж на будь-яку іншу людину, яка просто проходить повз; на пташку, яка раптово злітає з тротуару прямо перед вами, ніж на статичний об’єкт, такий як вулична лавка. Такі фільтри допомагають нам сконцентрувати нашу свідому енергію там, де це потрібно й максимально автоматизувати більшість інших процесів.
Зазвичай такі фільтри добре налаштовані, однак їх робота може змінюватись при наявності різних психічних порушень. Ба більше, за деяких випадків погана робота такого фільтра здатна сама підвищити ризик розвитку психічного розладу. Так, якщо наша увага буде надмірна сконцентрована на негативних емоціях та не матиме можливості перемикатись – це миттєво вплине на наш настрій.
Уявіть: ви в кафе, затишно вмостившись із книгою, а поруч, за сусіднім столиком, хтось насолоджується кавою. Раптом атмосферу розрізає гучний звук розбитого скла.
Далі подумайте, що приверне вашу увагу і залишиться в пам’яті надовго? Скоріше за все, присутність іншого відвідувача в кафе була б для вас лише фоном, який не зацікавив би вас так, як раптовий і різкий звук. Цей непередбачуваний звук неодмінно викликав би в вас занепокоєння, змусивши на мить забути про книгу та оглянутися довкола, щоб з’ясувати, що ж сталося, і оцінити, чи не таїться в цьому якась небезпека для вас. Цей момент, наповнений емоціями, безперечно, на деякий час перехоплює вашу повну увагу, навіть якщо реальної загрози немає.
Реакції на подібні подразники можуть бути не просто миттєвими, але й надмірно інтенсивними, особливо якщо ви схильні до тривожності. Якщо ваш настрій попередньо знаходився під впливом негативних емоцій, звук розбитого скла може спровокувати не просто відволікання, але й глибоку тривогу або навіть ірраціональне відчуття загрози. І хоча ви на раціональному рівні розумієте, що розбите скло не є небезпекою для вас, ця тривога може настільки заволодіти вашою увагою, що повернутися до читання книги стає неможливо. Зрештою, цей стан може змусити вас залишити кафе, не здатним продовжити заняття, яке до цього здавалося приємним і приносило насолоду.
Позитивні емоції можуть слугувати потужним каталізатором для нашої уваги, особливо коли мова йде про дії, пов’язані з отриманням нагород або задоволення. Коли ми переповнені радістю чи захопленням, наш мозок інтенсивно відгукується на такі стимули, підсилюючи нашу зосередженість на світлих сторонах нашого досвіду. Ці почуття не лише підвищують нашу продуктивність, але й сприяють емоційному добробуту, змальовуючи навколишній світ в більш позитивних барвах.
Вивчаючи, як стимули притягують нашу увагу і як на це впливають емоції, ми вчимося краще розуміти себе і світ довкола. Anima допомагає вам розпізнати, на що ви звертаєте увагу і що непомітно уникаєте, пропонуючи простий шлях до самопізнання та кращого розуміння ваших реакцій.
